Чортівка в Празі відокремила невелику частину історичного центру і створила на цій території особливу атмосферу. Хто така Чортівка, що дозволяє собі панувати в самому центрі столиці Чехії? Так називають невелику річку, що відгалужується від Влтави і в неї ж впадає. Роблячи самостійний шлях довжиною приблизно в 900 метрів, Чортівка омиває невеликий зелений острів Кампа. Чортівку правильніше назвати каналом. Існує безліч версій щодо назви цього водного рукава, але всі сходяться в тому, що русло річки є рукотворним, а не природним. Можливо, канал викопали в XII столітті монахи мальтійського ордена виключно для своїх потреб, зокрема, для регулювання витрат води.
Чортівка є майже такою ж давньою, як і сама Прага. Будинки, побудовані на її берегах, йдуть фундаментом в воду до самого дна, чому багато хто називає район мініатюрною Венецією. Відмінні види відкриваються з містка, перекинутого через канал і прикрашеного кованими поручнями. Правда, природну і архітектурну гармонію порушує велика кількість різнокаліберних замків, що всюди навішені закоханими.
Взагалі на Влтаві і Чортівці у самому центрі Праги знаходиться досить багато водяних млинів. Деякі з них працюють і до цього дня, непогано гармонуючи з міськими пейзажами довкола. Але величезна лопать водяного млина на Чортівці, що знаходиться буквально в декількох кроках від Карлова моста, мабуть, знаменита більш за всіх інших. Побудована вона на острові Кампа десь в середині ХV століття. В ті часи без млина неможливо було уявити собі міський пейзаж, і величезні лопаті млина, що мирно обертаються у водах річки, нагадують нам про них. За легендою млин належав колись старовинному монастирю, і біля нього проживав водяний Кабурек. Зараз городяни біля головної лопаті млина, що діє, встановили йому пам'ятник.
Скульптор Йозеф Налєпа вирішив відтворити забавного жителя острова і створив статую Кабурека. Сидить він на колесі старого млина в позі мислителя, покурює трубочку, уважно-задумливо дивиться на воду, а може бути, в вічність. Такий собі водяній-філософ, по-людськи зрозумілий, зі своїми пристрастями і слабостями, словом, з душею.
Чортівка в Празі відокремила невелику частину історичного центру і створила на цій території особливу атмосферу. Хто така Чортівка, що дозволяє собі панувати в самому центрі столиці Чехії? Так називають невелику річку, що відгалужується від Влтави і в неї ж впадає. Роблячи самостійний шлях довжиною приблизно в 900 метрів, Чортівка омиває невеликий зелений острів Кампа. Чортівку правильніше назвати каналом. Існує безліч версій щодо назви цього водного рукава, але всі сходяться в тому, що русло річки є рукотворним, а не природним. Можливо, канал викопали в XII столітті монахи мальтійського ордена виключно для своїх потреб, зокрема, для регулювання витрат води.
Чортівка є майже такою ж давньою, як і сама Прага. Будинки, побудовані на її берегах, йдуть фундаментом в воду до самого дна, чому багато хто називає район мініатюрною Венецією. Відмінні види відкриваються з містка, перекинутого через канал і прикрашеного кованими поручнями. Правда, природну і архітектурну гармонію порушує велика кількість різнокаліберних замків, що всюди навішені закоханими.
Взагалі на Влтаві і Чортівці у самому центрі Праги знаходиться досить багато водяних млинів. Деякі з них працюють і до цього дня, непогано гармонуючи з міськими пейзажами довкола. Але величезна лопать водяного млина на Чортівці, що знаходиться буквально в декількох кроках від Карлова моста, мабуть, знаменита більш за всіх інших. Побудована вона на острові Кампа десь в середині ХV століття. В ті часи без млина неможливо було уявити собі міський пейзаж, і величезні лопаті млина, що мирно обертаються у водах річки, нагадують нам про них. За легендою млин належав колись старовинному монастирю, і біля нього проживав водяний Кабурек. Зараз городяни біля головної лопаті млина, що діє, встановили йому пам'ятник.
Скульптор Йозеф Налєпа вирішив відтворити забавного жителя острова і створив статую Кабурека. Сидить він на колесі старого млина в позі мислителя, покурює трубочку, уважно-задумливо дивиться на воду, а може бути, в вічність. Такий собі водяній-філософ, по-людськи зрозумілий, зі своїми пристрастями і слабостями, словом, з душею.