Найстаріший професійний ляльковий театр в Європі і світі, один з найвідоміших в Чехії і Центральній Європі. Квитки в ляльковий театр Спейбла і Гурвінека розходяться блискавично, і буває таке, що за два тижні квиток придбати вже неможливо. Більшість персонажів не тільки грають на сцені, а також знімаються у мультфільмах. Старшому поколінню пострадянського простору Гурвінек відомий як постійний персонаж дитячого журналу «Веселі картинки».
А починалося все так. У 1920-х роках у чеському місті Пльзень під час антрактів у літньому ляльковому театрі глядачів розважала дерев’яна лялька Спейбл – такий собі наївний товстун з лупатими очами – безтолковий, але впевнений у своїй великій розумності. Його самого і його діалоги придумав Йозеф Скупа, професор училища прикладних мистецтв. Вирізав Спейбла різьбяр Карел Носек. Через шість років його син Густав зробив Скупі сюрприз, подарувавши професору ще одну ляльку – Гурвінека, який, крім рухів ногами і руками, міг повертати очі. У автора ляльок не було думки, що Гурвінек, трохі схожий на Спейбла, стане його сценічним сином. Але з першої появи Гурвінека на сцені глядачі вирішили, що він син Спейбла. Так воно і залишилось.
З 1945 року театр працює в Празі. Старі ляльки давно вже знаходяться в музеї, а на сцені радують пражан і гостей міста їх копії. У 2010 році перед театром встановили бронзовий пам’ятник, який зображує Спейбла і Гурвінека. Автор скульптури – Душан Сотак.
Поряд, на глухій стіні сусіднього будинку, зображені основні персонажі театру. Спейбл і Гурвінек презентують різні покоління, «коментують і розмірковують» на різноманітні теми, найчастіше нагальні питання виховання і життя. Компанію їм складають вірна подруга Гурвінека Манічка та її педагогічно-менторськи налаштована бабуся пані Катержіна Говоркова, прем'єрна поява якої відбулася 1971 року. Власне ці 4 персонажі є головними, додатковим же став песик Гурвінека Жерик.
Найстаріший професійний ляльковий театр в Європі і світі, один з найвідоміших в Чехії і Центральній Європі. Квитки в ляльковий театр Спейбла і Гурвінека розходяться блискавично, і буває таке, що за два тижні квиток придбати вже неможливо. Більшість персонажів не тільки грають на сцені, а також знімаються у мультфільмах. Старшому поколінню пострадянського простору Гурвінек відомий як постійний персонаж дитячого журналу «Веселі картинки».
А починалося все так. У 1920-х роках у чеському місті Пльзень під час антрактів у літньому ляльковому театрі глядачів розважала дерев’яна лялька Спейбл – такий собі наївний товстун з лупатими очами – безтолковий, але впевнений у своїй великій розумності. Його самого і його діалоги придумав Йозеф Скупа, професор училища прикладних мистецтв. Вирізав Спейбла різьбяр Карел Носек. Через шість років його син Густав зробив Скупі сюрприз, подарувавши професору ще одну ляльку – Гурвінека, який, крім рухів ногами і руками, міг повертати очі. У автора ляльок не було думки, що Гурвінек, трохі схожий на Спейбла, стане його сценічним сином. Але з першої появи Гурвінека на сцені глядачі вирішили, що він син Спейбла. Так воно і залишилось.
З 1945 року театр працює в Празі. Старі ляльки давно вже знаходяться в музеї, а на сцені радують пражан і гостей міста їх копії. У 2010 році перед театром встановили бронзовий пам’ятник, який зображує Спейбла і Гурвінека. Автор скульптури – Душан Сотак.
Поряд, на глухій стіні сусіднього будинку, зображені основні персонажі театру. Спейбл і Гурвінек презентують різні покоління, «коментують і розмірковують» на різноманітні теми, найчастіше нагальні питання виховання і життя. Компанію їм складають вірна подруга Гурвінека Манічка та її педагогічно-менторськи налаштована бабуся пані Катержіна Говоркова, прем'єрна поява якої відбулася 1971 року. Власне ці 4 персонажі є головними, додатковим же став песик Гурвінека Жерик.