Сім церков на одній площі Сім церков на одній площі

Оценка 8110

Монастирський комплекс святого Стефана, який також називають «Сім церков», розташований на piazza Santo Stefano.

За легендою, комплекс, чиїм прообразом послужив Храм Гроба Господня в Єрусалимі, почали зводити за ініціативою єпископа Петронія. Він був єпископом у Болоньї у 430-451 роках. Святий Петроній вважається покровителем Болоньї. Комплекс зводився на місці язичницького храму Ізіди. Історичні дослідження підтверджують древній вік будівель.

Церква Іоанна Хрестителя або Розп'яття сходить до 8 століття, церква Гробу Господнього (або Голгофи) датується приблизно 5 століттям (перебудована в 12 столітті). Саме в цій церкві похований святий Петроній. Церква святих Віталія та Агріколи також була побудована в 5 столітті (перебудована в 8 столітті і потім в 11 столітті). На жаль, численні невдалі (19 - початок 20 століття) реставрації скоротили число традиційних семи церков до чотирьох. Четверта церква - церква Мартиріум (Мучеництва). Вона відома також як церква Трійці. Точне датування будівлі відсутнє. Ймовірно, спочатку саме в цій церкві були поховані мученики Віталій і Агрікола (звідси назва - мартиріум). З приходом лангобардів церква була перетворена в баптистерій. В 9-10 століттях комплекс занепав. У 11 столітті монастир перейшов до бенедиктинців, які ретельно відновили будівлі протягом 11-13 століття. Романські риси, додані будівлям під час цих відновлювальних робіт, до сих пір характеризують зовнішній архітектурний стиль комплексу. Фасади церков Розп'яття Господнього (праворуч), Гробу Господнього (в центрі) і святих Віталія та Агріколи (ліворуч) виходять на площу.

Невеликий двір, Дворик Пілата, розташований за церквою Гробу Господнього, веде до церкви Трійці. Середньовічний монастирський двір розташований поруч з церквою Трійці.

Церква Розп'яття Господнього побудована лангобардами (8 століття). Пізніше церква перебудовувалася. Найстаріші частини церкви - романські стіни і крипта (1019). Над однонефним простором піднімається звід під фермою даху. Вівтарна частина, до якої ведуть сходи, піднімається над криптою. Крипта розділена колонами різної форми на п'ять нефів. За легендою, висота однієї з колон від заснування до капітелі точно відповідає росту Христа (близько 170 см, що на ті часи вважалася високим ростом). У крипті зберігається урна, де знаходилися останки святих Віталія та Агріколи. У церкві можна бачити скульптурну групу «Оплакування Христа» (18 століття, Анджело Габріелла Піо, ліва сторона нефа церкви), «Розп'яття» (1380, Сімоне деї Крочіфіссі, вівтарна частина церкви), фрески «Мучеництво святого Стефана» (15 століття, стіни церкви). Стіни крипти також прикрашені фресками. Зображення святих Віталія та Агріколи датуються 16 століттям. Невелика фреска «Богоматір сніжна» приписується Ліппі ді Дальмазіо (15 століття, крипта).

Церква святих Віталія та Агріколи сходить до 5 століття і є однією з перших болонських церков. У 8 столітті для поновлення церкви були використані матеріали римської епохи (іонічні капітелі; мозаїчна підлога). У 11 столітті була проведена чергова реставрація. Будівля набула романського вигляду. Фасад розділений на три частини. Будівля має базилікальний план без трансепта. Спочатку церква була присвячена святому Петру, але потім її присвятили святим Віталію і Агріколі - першим мученикам з Болоньї, загиблим в 305 році. Останки святих покояться в середньовічних саркофагах.

Церква святого Гробу Господнього побудована в 11-12 століттях. 12 мармурових і цегляних колон відгороджують центральну частину церкви, утворюючи внутрішню каплицю (едікулу), де зберігалися мощі святого Петронія.

Мощі святого у 2000 році були перенесені в базиліку святого Петронія. У церкві знаходиться джерело, що втілює води Йордану. За археологічними даними, це джерело було священним джерелом храму Ізіди. Швидше за все, саме церква Гробу Господнього зведена на місці храму Ізіди. 7 колон з африканського мармуру також відносяться до римської епохи - ще одне свідчення, що залишилося від язичницького храму. Одна з мармурових колон стоїть трохи осторонь і символізує колону бичування Христа. Напис на колоні обіцяє індульгенцію на 200 років кожному, хто бачить це місце. Стіни і стеля церкви були покриті фресками 13 століття. Деякі з них були втрачені при реставраційних роботах в 19 столітті, реставрація викликала великі суперечки і критику. Збережені фрески сьогодні можна бачити в музеї церкви.

Біля виходу з церкви Гробу Господнього знаходиться Дворик Пілата, що втілює лістротон (кам'яний поміст, на якому судили Христа). На подвір'ї встановлено так званий «Умивальник Пілата» (737-744, вапняк). На одній з колон арочної галереї дворика встановлено кам'яне зображення півня - «Півень святого Петра». Це нагадування про євангельське оповідання про зречення і каяття Петра. Весь комплекс просочений єрусалимської символікою. Навіть відстань від Дворика Пілата до церкви святого Іоанна на горі повторює відстань від єрусалимського Синедріону до Голгофи.

Церква Трійці (перебудована в 12-13 століттях), звана також Мартиріум або церквою святого Хреста (таке найменування вона отримала завдяки реліквії, яку привезли з хрестового походу і зберігали в капелі церкви до 1950 року), більше інших будівель монастирського комплексу постраждала від реставраційних робіт. Внутрішній простір церкви розділений на п'ять нефів. Великий інтерес представляє дерев'яна скульптурна група, фігури якої виконані в людський зріст, - «Поклоніння волхвів».

Робота датується кінцем 13 століття, це - найстаріший вертеп в світі, композиція якого складена з скульптур у повній зріст. У 1370 фігури були розфарбовані і позолочені болонським майстром Сімоне деї Крочефіссі. На стінах церкви частково збереглися фрески 14 століття. Особливий інтерес представляє фреска із зображенням святої Урсули і Богоматері в тяжкості (вагітної Богоматері).

На стінах – численні плити з іменами громадян Болоньї, які загинули у війнах.

Монастирський двір, в який від церкви Трійці веде права арочна галерея, - один з кращих зразків романського архітектурного стилю у всій Емілії. Дворик з подвійною галереєю датується 10-13 століттями. Перший ярус галереї складається з протороманських арок, другий - з романсько-готичних. У центрі двору знаходиться колодязь (1632). З монастирського двору видна монастирська дзвіниця (побудована в 13 столітті, надбудована в 19 столітті). З південного боку портика двору розташований вхід в музей комплексу святого Стефана.

У музеї монастирського комплексу зібрана колекція предметів культу і творів мистецтва з семи церков. Примітний горельєф лангобардської роботи, який зображає Христа між святими Віталієм і Агріколою. У музеї також зберігається пов'язка, яку, за переказами, носила Богоматір. З живописних творів слід відзначити зображення святих з розрізнених поліптіхів роботи Сімоне деї Крочефіссі (14 століття), «Богоматір з немовлям і святим Іоанном» (16 століття, Інноченцо да Імола), фреску «Побиття немовлят» (13 століття, Лукська школа). Цікавий релікварій, створений для зберігання голови святого Петронія в 1380 році в ювелірній майстерні Якопо Розето.