Капуцини прибули до Кракова у 1695 році. Фундатором костелу був Войцех Дембинський. Перша служба у новому костелі відбулась 15 серпня 1700 року. Костел побудований за зразками тосканського бароко і схожий на традиційні італійські храми капуцинів. На головному вівтарі є образ Благовіщення Пресвятої Діви Марії, написаний у 1701 році Петром Дандіні з Флоренції і переданий краківським капуцинам за наказом герцога Тоскани Козьми ІІІ Медічі. Зліва від головного вівтаря поміщене гарматне ядро, що влучило у пресвітерій під час битви конфедератів з російською армією 15 серпня 1768 року і застрягло у стіні. Інтер’єр костелу, вестибюль і стіни покрити меморіальними дошками на честь видатних полководців і героїв опору.
На подвір’ї костелу неодноразово зустрічається зображення перехрещених рук, пробитих цвяхами – символічне зображення Страстей Господніх. Отці капуцини з цього монастиря на протязі століть служили капеланами, супроводжуючи загони повстанців і військові підрозділи під час війн за незалежність Польщі. Багато з них відзначились або загинули в боях, були замордовані у німецьких і радянських в’язницях і концтаборах. Про цих мужніх людей нагадує меморіальна дошка на стіні костелу.
Також на подвір’ї костелу встановлений пам’ятник святому отцю Піо. Франческо Форджоне, як звали отця Піо до прийняття ним чернецтва, народився в 1887 році у невеличкому містечку П’єтрельчіне на півдні Італії. У шістнадцять років він вступив до ордену капуцинів, взявши собі ім’я Піо, і з 1916 року до самої смерті не покидав невеличкого монастиря у селищі Сан-Джовані-Ротондо. У 1918 році в житті отця Піо сталася подія, яка докорінно змінила це життя раз і назавжди. На тілі монаха з’явилися стигмати – видимі криваві рани в тих місцях, де вони були на тілі розіп’ятого Ісуса Христа: на долонях, ступнях та боці. Отець Піо носив на собі стигмати довгі 50 років; вони зникли лише за кілька годин до його смерті, не залишивши жодного сліду. 2002 року Католицька Церква проголосила Падре Піо святим. У 2008 році була проведена ексгумація його останків, і виявилося, що тіло святого через 40 років після смерті залишилося нетлінним.
Лоретанський будинок побудований капуцинами незабаром після возведення костелу Благовіщення Пресвятої Діви Марії за проектом польського архітектора Каспера Бажанки. 20 квітня 1712 року був освячений наріжний камінь. В основному будівля була готова у 1715 році, внутрішні роботи продовжувались до 1719 року.
Будинок є точною копією санктуарія Святого будинку в італійському місті Лорето. Як вважає традиція, в цьому будинку в Назареті жили пресвята Діва Марія з Йосипом, а у XIII столітті він був перенесений в Італію. Центральне місце на вівтарі займає скульптура Діви Марії Лоретанської роботи Михала Стаховича, яку він виконав у 1818 році.
Дарохранительниця подарована у 1733 році монастирю старшим сином короля Яна ІІІ Собеського Людвіком Собеським. Вона виготовлена з ебенового дерева і прикрашена мініатюрами на мотиви Старого Завіту. Імовірно, вона була виготовлена у 1662 році у майстерні французького короля Людовика XIV.
24 березня 1794 року у Лоретанському будинку Тадеуш Костюшко освятив свою шаблю і зі своїми офіцерами дали клятву не пощадити свого життя у боротьбі за незалежність Польщі. Меморіальна дошка роботи Альфреда Дауна про цю подію була встановлена через 100 років. Під час окупації у 1943 році німці зняли дошку, але вона збереглась і у 1945 році була повернута на своє місце.
Поклінний знак авіаторів Польщі, який зображує Богородицю з немовлям Христом, встановлений на стіні Лоретанського будинку у 2000 році. Над ним – бронзова дошка з зображенням літака і надписом – «Льотчики Польщі – своїй патронесі».
Перед входом до костелу і Лоретанського будинку – братська могила барських конфедератів – борців за незалежність та мирних громадян, які загинули у 1768-1771 роках, як написано на хресті «у боях з москалями». По цей час отці капуцини опікуються могилою. Оновлений хрест, за зразком старих хрестів на цій могилі, встановлений у 1993 році. Це єдина могила конфедератів, що збереглась завдяки постійної увазі з боку монастиря. Інші могилі – на Плантах і на Вавельському пагорбі – зруйновані владою.
На подвір’ї костелу неодноразово зустрічається зображення перехрещених рук, пробитих цвяхами – символічне зображення Страстей Господніх. Отці капуцини з цього монастиря на протязі століть служили капеланами, супроводжуючи загони повстанців і військові підрозділи під час війн за незалежність Польщі. Багато з них відзначились або загинули в боях, були замордовані у німецьких і радянських в’язницях і концтаборах. Про цих мужніх людей нагадує меморіальна дошка на стіні костелу.
Також на подвір’ї костелу встановлений пам’ятник святому отцю Піо. Франческо Форджоне, як звали отця Піо до прийняття ним чернецтва, народився в 1887 році у невеличкому містечку П’єтрельчіне на півдні Італії. У шістнадцять років він вступив до ордену капуцинів, взявши собі ім’я Піо, і з 1916 року до самої смерті не покидав невеличкого монастиря у селищі Сан-Джовані-Ротондо. У 1918 році в житті отця Піо сталася подія, яка докорінно змінила це життя раз і назавжди. На тілі монаха з’явилися стигмати – видимі криваві рани в тих місцях, де вони були на тілі розіп’ятого Ісуса Христа: на долонях, ступнях та боці. Отець Піо носив на собі стигмати довгі 50 років; вони зникли лише за кілька годин до його смерті, не залишивши жодного сліду. 2002 року Католицька Церква проголосила Падре Піо святим. У 2008 році була проведена ексгумація його останків, і виявилося, що тіло святого через 40 років після смерті залишилося нетлінним.
Лоретанський будинок побудований капуцинами незабаром після возведення костелу Благовіщення Пресвятої Діви Марії за проектом польського архітектора Каспера Бажанки. 20 квітня 1712 року був освячений наріжний камінь. В основному будівля була готова у 1715 році, внутрішні роботи продовжувались до 1719 року.
Будинок є точною копією санктуарія Святого будинку в італійському місті Лорето. Як вважає традиція, в цьому будинку в Назареті жили пресвята Діва Марія з Йосипом, а у XIII столітті він був перенесений в Італію. Центральне місце на вівтарі займає скульптура Діви Марії Лоретанської роботи Михала Стаховича, яку він виконав у 1818 році.
Дарохранительниця подарована у 1733 році монастирю старшим сином короля Яна ІІІ Собеського Людвіком Собеським. Вона виготовлена з ебенового дерева і прикрашена мініатюрами на мотиви Старого Завіту. Імовірно, вона була виготовлена у 1662 році у майстерні французького короля Людовика XIV.
24 березня 1794 року у Лоретанському будинку Тадеуш Костюшко освятив свою шаблю і зі своїми офіцерами дали клятву не пощадити свого життя у боротьбі за незалежність Польщі. Меморіальна дошка роботи Альфреда Дауна про цю подію була встановлена через 100 років. Під час окупації у 1943 році німці зняли дошку, але вона збереглась і у 1945 році була повернута на своє місце.
Поклінний знак авіаторів Польщі, який зображує Богородицю з немовлям Христом, встановлений на стіні Лоретанського будинку у 2000 році. Над ним – бронзова дошка з зображенням літака і надписом – «Льотчики Польщі – своїй патронесі».
Перед входом до костелу і Лоретанського будинку – братська могила барських конфедератів – борців за незалежність та мирних громадян, які загинули у 1768-1771 роках, як написано на хресті «у боях з москалями». По цей час отці капуцини опікуються могилою. Оновлений хрест, за зразком старих хрестів на цій могилі, встановлений у 1993 році. Це єдина могила конфедератів, що збереглась завдяки постійної увазі з боку монастиря. Інші могилі – на Плантах і на Вавельському пагорбі – зруйновані владою.
Переведено автоматически с украинского языка. Посмотреть оригинал
Комментарии (0)
оставить комментарий
Показать другие комментарии …
