За кілька кроків від Старої Ратуші знаходиться досить цікавий костел, позбавлений вежі і пресвітерія. Це храм Найсвятішого Спасителя або, як його називають неофіційно всі городяни, Єзуїтський костел. Він був побудований в 1636-1638 роках представниками німецької лютеранської церкви, але недовго використовувався для протестантських богослужінь. Імператор Леопольд I проводив активне окатоличення держави, тому гоніння на лютеран за часів його правління посилилися. У 1672 році церква, спочатку освячена на честь Святої Трійці, за вказівкою архієпископа Юрая Селепчені, була конфіскована і незабаром передана отцям з єзуїтського ордену.
Храм виглядає незвично. Він нічим не нагадує сакральну споруду. Швидше можна подумати, що перед нами звичайна житлова будівля - причому досить велика. Цей костел своїми розмірами перевершує будь-яку споруду на Францисканській площі.
Єзуїти, отримавши в своє розпорядження ренесансний костел Пресвятої Трійці, перебудували його в бароковому стилі і переназвали в ім'я Найсвятішого Спасителя. Головний портал костелу прикрашений масивними дерев'яними різьбленими дверима, створеними в першій половині XVII століття. Інтер'єр храму оформлений в манері рококо. Найціннішими предметами його внутрішнього оздоблення вважаються витончена кафедра скульптора Людвіга Годе, який навчався у зодчого Юрая Рафаеля Доннера, і вівтар з розписом Франца Ксавьера Палка.
За кілька кроків від Старої Ратуші знаходиться досить цікавий костел, позбавлений вежі і пресвітерія. Це храм Найсвятішого Спасителя або, як його називають неофіційно всі городяни, Єзуїтський костел. Він був побудований в 1636-1638 роках представниками німецької лютеранської церкви, але недовго використовувався для протестантських богослужінь. Імператор Леопольд I проводив активне окатоличення держави, тому гоніння на лютеран за часів його правління посилилися. У 1672 році церква, спочатку освячена на честь Святої Трійці, за вказівкою архієпископа Юрая Селепчені, була конфіскована і незабаром передана отцям з єзуїтського ордену.
Храм виглядає незвично. Він нічим не нагадує сакральну споруду. Швидше можна подумати, що перед нами звичайна житлова будівля - причому досить велика. Цей костел своїми розмірами перевершує будь-яку споруду на Францисканській площі.
Єзуїти, отримавши в своє розпорядження ренесансний костел Пресвятої Трійці, перебудували його в бароковому стилі і переназвали в ім'я Найсвятішого Спасителя. Головний портал костелу прикрашений масивними дерев'яними різьбленими дверима, створеними в першій половині XVII століття. Інтер'єр храму оформлений в манері рококо. Найціннішими предметами його внутрішнього оздоблення вважаються витончена кафедра скульптора Людвіга Годе, який навчався у зодчого Юрая Рафаеля Доннера, і вівтар з розписом Франца Ксавьера Палка.