Рукомиш - ще одне цікаве місце в околицях Бучача. Це маленьке село з населенням всього 400 мешканців, відомо завдяки давньому скельному монастирю на березі річки Стрипа. Перша письмова згадка про Рукомиш відноситься до 1453 року. Але вважається що перші монахи з'явилися тут наприкінці ХІІІ століття, рятуючись від татаро-монгольської навали, що охопила Київську Русь. Начебто тоді на вершині гори ченці збудували капличку Св. Бориса і Гліба і видовбали дві печери: одну - для богослужінь, іншу - для помешкання.
Під час екскурсії батюшка звертає увагу на нерукотворний образ Іісуса, який можна побачити на скелі.
На території скельного монастиря знаходиться церквушка середини 18 ст., вхід в яку прикрашає фігура св. Онуфрія роботи Пинзеля.
Поруч з церквою - маленький водоспад, який утворює басейн з водою, яку вважають цілющою та найстаріше дерево на Тернопільщині.
Рукомиш - ще одне цікаве місце в околицях Бучача. Це маленьке село з населенням всього 400 мешканців, відомо завдяки давньому скельному монастирю на березі річки Стрипа. Перша письмова згадка про Рукомиш відноситься до 1453 року. Але вважається що перші монахи з'явилися тут наприкінці ХІІІ століття, рятуючись від татаро-монгольської навали, що охопила Київську Русь. Начебто тоді на вершині гори ченці збудували капличку Св. Бориса і Гліба і видовбали дві печери: одну - для богослужінь, іншу - для помешкання.
Під час екскурсії батюшка звертає увагу на нерукотворний образ Іісуса, який можна побачити на скелі.
На території скельного монастиря знаходиться церквушка середини 18 ст., вхід в яку прикрашає фігура св. Онуфрія роботи Пинзеля.
Поруч з церквою - маленький водоспад, який утворює басейн з водою, яку вважають цілющою та найстаріше дерево на Тернопільщині.