Відлік часу існування будівля Польського магістрату починає з радісної події дарування Кам’янець-Подільському, нехай і не в повному обсязі, Магдебурзького права у 1374 році, яке в тому числі передбачало право міста на самостійне формування органів місцевого самоврядування (магістрату). Підтвердження раніше отриманих та додаткові привілеї Магдебурзького права місто отримало у 1432 році згідно вірчі грамоти польського короля Владислава II Ягайла (1351-1434). А через два роки Кам’янець стає королівським містом, набуваючи ще більше прав, в наслідок чого будівля магістрату стає центром не лише міста, але і округи, притуливши під своїм дахом розділені польський, російський і вірменський магістрати.
Будівля виконувала роль адміністративного центру аж до 1672 року, коли місто було, згідно почесної капітуляції, віддано туркам у ході турецько-польської війни (1672-1676), зазнавши значні архітектурні зміни вході реконструкції 1616 з усунення наслідків пожежі. Проте вже через 27 років у 1699 році за умовами Карловицького миру, в Кам’янець повертається польська влада, знову оселившись в стінах будівлі магістрату. Повторна масштабна реконструкція будівлі, проведена в 1754 році на кошти воєводства, залишила на пам’ятній плиті фасаду про цю подію пам’ятний напис і герб міста – сяюче золоте сонце з дванадцятьма променями.
У 1793 році Кам’янець-Подільський був офіційно приєднаний до Російської імперії, щоб ніколи вже не повернуться до складу Польщі. Після пожеж 1817 і 1850 років будівлю ратуші знову реставрують, змінюючи стиль будівлі в дусі часу, але залишаючи призначення – магістрат – зосередження адміністративної (рада) і правової (суд) влади міста, яке зберігається аж до 1870 року.
Новим призначенням колишньої будівлі магістрату (1870 рік) стає виконання функцій поліцейського управління з камерами попереднього ув’язнення у підвальній частині. Друга світова війна принесла будівлі ратуші нові нещастя – її приміщення були зруйновані, зовнішні стіни пошкоджені, дзвони скинуті. Але забуття тривало недовго: вигляд будинку відновлено у 1952-1956 роках. Через одинадцять років, в 1967 році, будівлю колишнього Польського магістрату передають історичному музею-заповіднику Кам’янець-Подільського, який розташовує в його залах художній відділ, що демонструє на першому поверсі твори майстрів Поділля, а на другому – всесвітньо визнаних творців живопису. Крім того, експозиції музею постійно поповнювалася експонатами пересувних виставок з фондів Музею мистецтв народів Сходу, Ермітажу та запасників інших музеїв Міністерства культури. Чергова реконструкція застала будівлю ратуші у 1981 році, під час якої на рівні четвертого ярусу дзвіниці був виявлений циферблат годинника, який від початку прикрашав башту.
Первісна споруда Польського магістрату включала лише двоповерхову будівлю з десятикімнатним першим і дев’ятикімнатним другим поверхами і підвальним приміщенням, яке, імовірно, складається з дев’яти кімнат, з яких розчищено лише три. Чотиригранна восьміярусна дзвіниця ж відстояла від неї на відстані 3 м аж до реконструкції 1616 року, коли дві будівлі об’єднали в єдиний архітектурний ансамбль. Після багаторазових перебудов, пожеж і реставрацій зовнішній вигляд будівлі Ратуші вже не піддається чіткій класифікації з точки зору класичної архітектури – в ньому присутні і барокові, і ампірні, і ренесансні елементи.
У 2018 році на фасаді ратуші встановлено меморіальну дошку на честь архітектора і генерала Яна де Вітте.
Відлік часу існування будівля Польського магістрату починає з радісної події дарування Кам’янець-Подільському, нехай і не в повному обсязі, Магдебурзького права у 1374 році, яке в тому числі передбачало право міста на самостійне формування органів місцевого самоврядування (магістрату). Підтвердження раніше отриманих та додаткові привілеї Магдебурзького права місто отримало у 1432 році згідно вірчі грамоти польського короля Владислава II Ягайла (1351-1434). А через два роки Кам’янець стає королівським містом, набуваючи ще більше прав, в наслідок чого будівля магістрату стає центром не лише міста, але і округи, притуливши під своїм дахом розділені польський, російський і вірменський магістрати.
Будівля виконувала роль адміністративного центру аж до 1672 року, коли місто було, згідно почесної капітуляції, віддано туркам у ході турецько-польської війни (1672-1676), зазнавши значні архітектурні зміни вході реконструкції 1616 з усунення наслідків пожежі. Проте вже через 27 років у 1699 році за умовами Карловицького миру, в Кам’янець повертається польська влада, знову оселившись в стінах будівлі магістрату. Повторна масштабна реконструкція будівлі, проведена в 1754 році на кошти воєводства, залишила на пам’ятній плиті фасаду про цю подію пам’ятний напис і герб міста – сяюче золоте сонце з дванадцятьма променями.
У 1793 році Кам’янець-Подільський був офіційно приєднаний до Російської імперії, щоб ніколи вже не повернуться до складу Польщі. Після пожеж 1817 і 1850 років будівлю ратуші знову реставрують, змінюючи стиль будівлі в дусі часу, але залишаючи призначення – магістрат – зосередження адміністративної (рада) і правової (суд) влади міста, яке зберігається аж до 1870 року.
Новим призначенням колишньої будівлі магістрату (1870 рік) стає виконання функцій поліцейського управління з камерами попереднього ув’язнення у підвальній частині. Друга світова війна принесла будівлі ратуші нові нещастя – її приміщення були зруйновані, зовнішні стіни пошкоджені, дзвони скинуті. Але забуття тривало недовго: вигляд будинку відновлено у 1952-1956 роках. Через одинадцять років, в 1967 році, будівлю колишнього Польського магістрату передають історичному музею-заповіднику Кам’янець-Подільського, який розташовує в його залах художній відділ, що демонструє на першому поверсі твори майстрів Поділля, а на другому – всесвітньо визнаних творців живопису. Крім того, експозиції музею постійно поповнювалася експонатами пересувних виставок з фондів Музею мистецтв народів Сходу, Ермітажу та запасників інших музеїв Міністерства культури. Чергова реконструкція застала будівлю ратуші у 1981 році, під час якої на рівні четвертого ярусу дзвіниці був виявлений циферблат годинника, який від початку прикрашав башту.
Первісна споруда Польського магістрату включала лише двоповерхову будівлю з десятикімнатним першим і дев’ятикімнатним другим поверхами і підвальним приміщенням, яке, імовірно, складається з дев’яти кімнат, з яких розчищено лише три. Чотиригранна восьміярусна дзвіниця ж відстояла від неї на відстані 3 м аж до реконструкції 1616 року, коли дві будівлі об’єднали в єдиний архітектурний ансамбль. Після багаторазових перебудов, пожеж і реставрацій зовнішній вигляд будівлі Ратуші вже не піддається чіткій класифікації з точки зору класичної архітектури – в ньому присутні і барокові, і ампірні, і ренесансні елементи.
У 2018 році на фасаді ратуші встановлено меморіальну дошку на честь архітектора і генерала Яна де Вітте.