Цінною та цікавою пам’яткою міста є Спасо-Преображенський монастир, який був заснований ще у княжі часи – у ХІ ст. Саме тут отримували благословення князі Сіверської землі, саме тут знаходився древній Спаський собор, з якого і вийшов у похід Ігор. Але справжній розквіт монастиря почався аж у XVII ст. З тих пір і збереглися основні будівлі монастиря.
Мури монастиря вражають своєю величністю і урочистістю. Ця пам’ятка є унікальним зразком фортифікаційного будівництва XVII-XVIII ст. Стіни мають загальну довжину 800 метрів, по кутах розташовані міцні вежі. Справжньою прикрасою мурів є круглі прибрамні вежі, які разом із надбрамною дзвіницею надають незабутнього святкового вигляду усій споруді. Всі бажаючі можуть прогулятися галереями мурів і зайти у вежі, з яких відкриваються приголомшливі краєвиди Десни.
Домінантою монастиря є величний Спасо-Преображенський собор, який був побудований наприкінці XVIII ст. у стилі класицизм за проектом відомого архітектора Джакомо Кваренгі. Слід сказати, що собор дещо вибивається з ряду інших споруд, які зведені раніше і належать скоріше до стилю українського бароко. Собор стоїть на фундаменті давньоруського мурованого храму, який був зруйнований. Його збережені підмурки можна побачити у притворі нового храму.
Є на території монастиря ще декілька цікавих споруд: палатний корпус з Петропавлівською церквою (XVI-XVII ст.), покої настоятеля з Іллінською церквою (XVI-XVIII ст.), корпус на льохах (XVII ст., від нього підземні ходи ведуть до Десни), келії (XVII ст.), бурса (1657-1667), залишки княжого терема (ХІІ-ХІІ ст.)
Подвір’я монастиря дуже затишне, тут немає метушні, яка зазвичай присутня у таких великих монастирях завдяки паломникам. Тут приємно просто посидіти на лавці, неспішно прогулятися, одним словом, відпочити. І повірте, час тут пролітає просто непомітно. Здавалося б, ну що тут дивитися: ну, церкви, ну мури, ну й що? Але коли виходиш звідси, то виявляється, що непомітно промайнули декілька годин. У чому ж секрет цього місця? Мабуть, що у неймовірно гармонійному поєднанні творіння рук і духу людського – Божої обителі – з надзвичайно мальовничою природою Сіверського краю.
Мури монастиря вражають своєю величністю і урочистістю. Ця пам’ятка є унікальним зразком фортифікаційного будівництва XVII-XVIII ст. Стіни мають загальну довжину 800 метрів, по кутах розташовані міцні вежі. Справжньою прикрасою мурів є круглі прибрамні вежі, які разом із надбрамною дзвіницею надають незабутнього святкового вигляду усій споруді. Всі бажаючі можуть прогулятися галереями мурів і зайти у вежі, з яких відкриваються приголомшливі краєвиди Десни.
Домінантою монастиря є величний Спасо-Преображенський собор, який був побудований наприкінці XVIII ст. у стилі класицизм за проектом відомого архітектора Джакомо Кваренгі. Слід сказати, що собор дещо вибивається з ряду інших споруд, які зведені раніше і належать скоріше до стилю українського бароко. Собор стоїть на фундаменті давньоруського мурованого храму, який був зруйнований. Його збережені підмурки можна побачити у притворі нового храму.
Є на території монастиря ще декілька цікавих споруд: палатний корпус з Петропавлівською церквою (XVI-XVII ст.), покої настоятеля з Іллінською церквою (XVI-XVIII ст.), корпус на льохах (XVII ст., від нього підземні ходи ведуть до Десни), келії (XVII ст.), бурса (1657-1667), залишки княжого терема (ХІІ-ХІІ ст.)
Подвір’я монастиря дуже затишне, тут немає метушні, яка зазвичай присутня у таких великих монастирях завдяки паломникам. Тут приємно просто посидіти на лавці, неспішно прогулятися, одним словом, відпочити. І повірте, час тут пролітає просто непомітно. Здавалося б, ну що тут дивитися: ну, церкви, ну мури, ну й що? Але коли виходиш звідси, то виявляється, що непомітно промайнули декілька годин. У чому ж секрет цього місця? Мабуть, що у неймовірно гармонійному поєднанні творіння рук і духу людського – Божої обителі – з надзвичайно мальовничою природою Сіверського краю.
Переведено автоматически с украинского языка. Посмотреть оригинал
Комментарии (0)
оставить комментарий
Показать другие комментарии …
