Рівненський обласний український музично-драматичний театр заснований у 1939 році. Початок творчого життя театру ознаменувала вистава «Любов Ярова» К.Треньова.
початком війни у червні 1941 року театр припинив свою роботу. Більшість акторів змушені були залишити місто, деяких гітлерівці розстріляли, а частина під керівництвом режисера Анатолія Демо-Довгопільського працювала у створеному німецькими властями драматичному театрі. Після арешту та розстрілу А. Демо-Довгопільського театр занепадає. Остання вистава воєнних років, «Назар Стодоля» Т.Шевченка, відбулася 31 січня 1944 року.
У червні 1944 року театр відновлює свою роботу. Для творчого посилення трупи залучають акторів Мелітопольського драматичного театру, евакуйованого з міста Уфи. Новий театральний сезон відкрився 1 травня 1945 року. Протягом 15 літ театр працює у пристосованому приміщенні будинку культури будівельників, часто гастролює. У Рівному вперше на українській сцені ожили безсмертні образи великої шекспірівської трагедії «Король Лір».
У 1960 році рівненський театр переїжджає у новозбудоване приміщення. Колектив поповнюється молодими енергійними випускниками театральних вузів, які склали основу трупи. Серед них — Анатолій Гаврюшенко, Ніна Ніколаєва, Володимир Сніжний (нині народні артисти України), Ліна Ізарова (заслужена артистка України) та інші.
До постановок, у різні часи, долучаються провідні режисери української сцени Володимир Грипич, Ігор Рибчинський, Анатолій Горчинський, Віталій Толок, Ярослав Бабій, Володимир Опанасенко, Ярослав Маланчук, Олег Мосійчук та інші. Саме завдяки таким яскравим особистостям колектив завойовує визнання та успіх.
З 1978 року, після пожежі, театр працює в будинку культури будівельників, водночас багато гастролює від Рівного до Красноярська, Новосибірська, Мурманська і Петрозаводська, Бреста, Ставрополя… У 1983 році з нагоди 700-річчя Рівного театр повертається у відбудоване приміщення. 1997 році розпочинається нова яскрава сторінка в історії Рівненського облмуздрамтеатру. Колектив очолює Володимир Петрів. У цей час формується новий репертуар, театр запрошує для постановки провідних майстрів сцени, режисерів, сценографів. Цікавий творчим експериментом стала у 2003 році постановка вистави «Літо в Ноані» Я. Івашкевича (історія кохання Жорж Санд та Фридеріка Шопена) польського режисера театру та кіно Богдана Поремби та сценографа Єжи Скжепінського з Варшави.
Вперше за всю історію української сцени у Рівному діє театр просто неба. Для його створення використовується внутрішній дворик театру, де побудована переносна сцена, зала на 256 місць, звукова та освітлювальна апаратура. Для постановки обрали музичну комедію «Рогоносець за п’єсою В.Шекспіра «Віндзорські жартівниці». Автор ідеї та керівник проекту — Володимир Петрів. Режисер — Мирослав Гринишин.
Ну і звична роль для всіх театрів :-) тут проходять концерти, конкурси та фестивалі, що не дають старому доброму театру зів"яти :-)
початком війни у червні 1941 року театр припинив свою роботу. Більшість акторів змушені були залишити місто, деяких гітлерівці розстріляли, а частина під керівництвом режисера Анатолія Демо-Довгопільського працювала у створеному німецькими властями драматичному театрі. Після арешту та розстрілу А. Демо-Довгопільського театр занепадає. Остання вистава воєнних років, «Назар Стодоля» Т.Шевченка, відбулася 31 січня 1944 року.
У червні 1944 року театр відновлює свою роботу. Для творчого посилення трупи залучають акторів Мелітопольського драматичного театру, евакуйованого з міста Уфи. Новий театральний сезон відкрився 1 травня 1945 року. Протягом 15 літ театр працює у пристосованому приміщенні будинку культури будівельників, часто гастролює. У Рівному вперше на українській сцені ожили безсмертні образи великої шекспірівської трагедії «Король Лір».
У 1960 році рівненський театр переїжджає у новозбудоване приміщення. Колектив поповнюється молодими енергійними випускниками театральних вузів, які склали основу трупи. Серед них — Анатолій Гаврюшенко, Ніна Ніколаєва, Володимир Сніжний (нині народні артисти України), Ліна Ізарова (заслужена артистка України) та інші.
До постановок, у різні часи, долучаються провідні режисери української сцени Володимир Грипич, Ігор Рибчинський, Анатолій Горчинський, Віталій Толок, Ярослав Бабій, Володимир Опанасенко, Ярослав Маланчук, Олег Мосійчук та інші. Саме завдяки таким яскравим особистостям колектив завойовує визнання та успіх.
З 1978 року, після пожежі, театр працює в будинку культури будівельників, водночас багато гастролює від Рівного до Красноярська, Новосибірська, Мурманська і Петрозаводська, Бреста, Ставрополя… У 1983 році з нагоди 700-річчя Рівного театр повертається у відбудоване приміщення. 1997 році розпочинається нова яскрава сторінка в історії Рівненського облмуздрамтеатру. Колектив очолює Володимир Петрів. У цей час формується новий репертуар, театр запрошує для постановки провідних майстрів сцени, режисерів, сценографів. Цікавий творчим експериментом стала у 2003 році постановка вистави «Літо в Ноані» Я. Івашкевича (історія кохання Жорж Санд та Фридеріка Шопена) польського режисера театру та кіно Богдана Поремби та сценографа Єжи Скжепінського з Варшави.
Вперше за всю історію української сцени у Рівному діє театр просто неба. Для його створення використовується внутрішній дворик театру, де побудована переносна сцена, зала на 256 місць, звукова та освітлювальна апаратура. Для постановки обрали музичну комедію «Рогоносець за п’єсою В.Шекспіра «Віндзорські жартівниці». Автор ідеї та керівник проекту — Володимир Петрів. Режисер — Мирослав Гринишин.
Ну і звична роль для всіх театрів :-) тут проходять концерти, конкурси та фестивалі, що не дають старому доброму театру зів"яти :-)
Переведено автоматически с украинского языка. Посмотреть оригинал
Комментарии (0)
оставить комментарий
Показать другие комментарии …
