Головний греко-католицький храм міста зведений у 1640-1646 роках. Належав єзуїтам, у 1775 році переданий греко-католикам. Як зовнішній вигляд, так і інтер’єри неодноразово змінювались. Зараз храм в стилі бароко прикрашає портик з чотирма колонами коринфського ордеру і дві восьмигранні вежі з годинниками.
У 1949 році радянська влада передала собор православній конфесії, а у 1991 році він був повернутий греко-католикам. По боках від входу встановлені дві меморіальні дошки – лідеру національного відродження 18-го століття єпископу Андрію Бачинському та єпископу Теодору Ромжі, який був вбитий НКВС у 1947 році.
Зліва до храму примикає будівля Мукачівської греко-католицької єпархії. Зведена у 1646 році для розміщення колегії єзуїтів. У радянські часи – бібліотека Ужгородського університету.
На мурі, що огороджує храм, встановлений пам’ятний знак репресованому духовенству. На 8-ми гранітних плитах, розміщених по обидва боки від хреста у формі відкритої книжки, викарбувано імена 128 священиків і монахині сестри Теофіли, котрі постраждали за радянських часів за віру і разом були засуджені до 2482 років позбавлення волі. Увінчує меморіал старовинний хрест, датований 1877 роком, що був знайдений на піддашші Кафедрального собору, — символ віри, а під ним як символ молитви — фрагменти сходів, по яких вірники ходили до Хрестовоздвиженського собору.
Головний греко-католицький храм міста зведений у 1640-1646 роках. Належав єзуїтам, у 1775 році переданий греко-католикам. Як зовнішній вигляд, так і інтер’єри неодноразово змінювались. Зараз храм в стилі бароко прикрашає портик з чотирма колонами коринфського ордеру і дві восьмигранні вежі з годинниками.
У 1949 році радянська влада передала собор православній конфесії, а у 1991 році він був повернутий греко-католикам. По боках від входу встановлені дві меморіальні дошки – лідеру національного відродження 18-го століття єпископу Андрію Бачинському та єпископу Теодору Ромжі, який був вбитий НКВС у 1947 році.
Зліва до храму примикає будівля Мукачівської греко-католицької єпархії. Зведена у 1646 році для розміщення колегії єзуїтів. У радянські часи – бібліотека Ужгородського університету.
На мурі, що огороджує храм, встановлений пам’ятний знак репресованому духовенству. На 8-ми гранітних плитах, розміщених по обидва боки від хреста у формі відкритої книжки, викарбувано імена 128 священиків і монахині сестри Теофіли, котрі постраждали за радянських часів за віру і разом були засуджені до 2482 років позбавлення волі. Увінчує меморіал старовинний хрест, датований 1877 роком, що був знайдений на піддашші Кафедрального собору, — символ віри, а під ним як символ молитви — фрагменти сходів, по яких вірники ходили до Хрестовоздвиженського собору.