Старший солдат Смаліков Андрій Анатолійович, старший кухар взводу матеріального забезпечення 23-ї окремої механізованої бригади, розпочинав службу в Запоріжжі, у роті охорони Хортицького ТЦК. Згодом він перейшов у 53-ю бригаду, а пізніше – у 23-ю ОМБр.
23 листопада 2024 року Андрій разом із побратимом з позивним "Сом", вирушив на бойове завдання, щоб замінити інших бійців на позиції. Завдяки спеціальним антидроновим плащам вони успішно подолали складний шлях у темряві, незважаючи на активність ворожих дронів, і дісталися визначеної точки.
Під час чергування, приблизно о шостій ранку, солдати почули кроки з тилу. Після запиту пароля стало зрозуміло, що це ворожа група. Зав’язався бій. Андрій, перебуваючи на передовій позиції, отримав численні осколкові поранення від вибуху гранати, але продовжував вести вогонь, підтримуючи свого напарника.
У розпал бою з темряви пролунав голос, який назвав знайомі лише своїм слова. Це був боєць із позивним "Дід", який разом із пораненим напарником (позивний "Дем’ян") відірвався від окупантів. "Дід" зумів перебігти до окопу, а Андрій, ризикуючи життям, затягнув пораненого Дем’яна до бліндажа.
Окупанти, втративши одного вбитим і маючи обмежену кількість боєприпасів, вирішили відступити. Через деякий час прибули сили евакуації, які забрали всіх наших бійців із позиції.
Вже на стабілізаційному пункті з’ясувалося, що Андрій і його товариш по службі під час бою не лише відбили атаку, але й звільнили з полону двох наших військовослужбовців. Незважаючи на власні поранення, Андрій проявив неймовірну мужність і здійснив справжній героїчний вчинок. Наразі він перебуває на лікуванні в госпіталі, відновлюючись після отриманих травм.
Побажаємо бійцю терпіння, витримки, швидкого одужання та нових звершень у майбутньому!"
Різдвяний стіл — це не просто місце для їжі, а й частина святкового обряду, який об’єднує родину, надає святу глибокого символічного змісту та затишку. Українці мають багаті традиції прикрашання столу до Різдва, і кожен елемент має своє символічне значення.
Тарас Чмут – герой нового випуску авторського проєкту Романа Кравця «ДИВИСЬ». Чмут – керівник фонду «Повернись живим». У новому інтерв’ю він розповідає про реальну ситуацію на фронті. Пояснює, чому Росії вдається наступати. Оцінює загрози для Херсону, Запоріжжя, Дніпра та Харкова. Скаржиться на хаос в управлінні військами. Критикує НАТО за нерішучість. Обурюється, що в армії не говорять керівництву правду. Зізнається, що Володимир Зеленський пропонував йому посаду міністра. А також вірить, що наступного року розпочнуться переговори.
Щедрик – мистецтво, що стало зброєю Геніальний твір Миколи Леонтовича, який підкорив увесь світ, народився у Покровську. Сьогодні це місто Донеччини майже вщент знищене ворожими військами. Але "Щедрик" продовжує звучати, як голос незламної України. На передовій воїни Сил спеціальних операцій ЗСУ грають Щедрик, серед вибухів та боїв доводячи: мистецтво – це теж зброя. У Києві оркестр виконує Щедрик на станції метро, а десь у бліндажі звучить флейта, передана з евакуації. Це більше, ніж просто мелодія – це голос вільної нації. З Різдвом Христовим, Україно і весь вільний світ!
У напрямку Покровська видимість низька, за бортом -7, за відчуттями -16. На позиції солдати обробляють дрони антифризом, аби бодай не намерзала волога, але це слабка поміч. Сильніший порив вітру, сніг і дрон уже не летить. Треба чекати кращої погоди. Так на Покровському напрямку взимку працює рота "Щедрик" 411 окремого батальйону безпілотних авіаційних комплексів "Яструби". Текст за посиланням.
Ірина Голосна – українська військовослужбовиця на псевдо Командор. До 2014 жінка жила у кримському Севастополі. Після анексії півострова разом із дітьми переїхала на підконтрольну Україні територію і пішла у військо.
Грудень 2024. Донецька область, Торецький напрямок. Постійні обстріли та спроби штурмувати з боку росіян. Нам вдалося провести день із підрозділом, який тримає оборону в самому місті Торецьк. Це бригада патрульної поліції "Хижак". Бійці-поліціянти підтримують нашу піхоту у вуличних боях в Торецьку артилерією та ударними дронами.
Цей сюжет цінний ще й тим, що в ньому зафіксовано, як саме виглядає зараз Торецьк з БПЛА з висоти пташиного польоту.
По факту – міста більше не існує. Перед тим, як зайти в житлову забудову, росіяни кілька місяців поспіль розбивали Торецьк артилерією та авіацією.
Станом на кінець грудня ворог уже зайняв центральну частину міста та активно намагається просуватися до його північно-західних околиць. Нашим воїнам дуже важко в умовах постійних обстрілів та ускладненої логістики. Але поки вдається утримувати руїни Торецька.
Російські FPV-дрони все частіше літають на оптоволокні - ним, немов павутинням, обвішані всі дерева на узбіччях.
Дрони на передовій - чи не найголовніша наша убійна сила. Фіксуємо, як поліцейські-"хижаки" скидами полюють на росіян у центрі Торецька. Ворожа піхота, мов таргани, розбіглася по руїнах міста. Тому противника в буквальному сенсі слова потрібно вишукувати.
Споряджаючи боєкомплект для скидів, поліцейський Віктор жартує: раніше він патрулював міста на землі, тепер - у небі. Віктор сумлінно веде облік убитих і поранених ворогів. Рахунок на дошці - півтора-два десятки ліквідованих п***рів.
Ще один коп-дронар - Ростислав. За його словами, головне під час роботи зі скидами - не влучити по своїх. Адже зараз у Торецьку - "суцільний вінегрет", позиції розташовуються дуже близько.
Цього року багато воїнів не прийдуть на Святвечір. Вони не сядуть за стіл із родиною, не обіймуть своїх дітей, не почують різдвяні колядки. Пісня у цьому відео нагадує: війна не знає свят, не знає жалю, не знає відпочинку. Попри виснаження, холод, біль і розлуку, ми не можемо забувати, що завдяки щоденній праці Сил Оборони мільйони українців мають можливість зустрічати свята, жити та плекати віру в краще завтра. Згадайте тих, хто зараз тримає позиції на передовій. Вони віддають усе, борються за кожен мирний день, за кожну мить вашого спокою і свободи. Вони – наша опора, наш захист, наше сьогодення
Є світло, яке не можна загасити. Воно живе в наших серцях, у нашій землі, у наших спогадах. Це зв’язок поколінь, сила, що йде від предків і крізь час тримає нас разом.У ньому — віра в життя, любов до рідного краю і незламна воля. Воно зігрівало наших пращурів у найтемніші часи і сьогодні веде нас вперед. Бо поки це світло живе, ми перемагаємо. З Різдвом Христовим! Нехай світло завжди освітлює ваш шлях, зігріває душу та дарує віру в краще. Миру, тепла та Божої благодаті кожному дому!
Ольга Купець - доцентка Київської школи економіки та консультантка Світового банку. Вона працювалау Міжнародній організації праці, ЮНІСЕФ, Європейському фонді освіти, Європейському університеті та АМР США. Ольга відвідувала університети та дослідницькі центри у Великобританії, Німеччині, Італії та Японії з дослідницькими кількамісячними візитами. Захистила дисертацію за спеціальністю «Демографія, економіка праці, соціальна економіка та політика» в Інституті демографії та соціальних досліджень ім. В. Птухи НАН України.
Командир взводу снайперів з позивним "Пепсі" обороняти країну пішов з початком повномасштабної війни. За майже три роки воював на Бахмутському, Харківському, Лиманському та Покровському напрямках.
Памʼятаєте як святкували Новий рік спершу по Москві об 23:00, а потім вже – за Києвом? Чому, коли всі збирались за святковим столом 31-го грудня, на телебаченні крутили російсько-українські мюзикли, де українців зображували як недолугих і смішних персонажів у вишивашках і широких червоних штанях. Ну, і куди ж без класичних радянських фільмів?! У заключному епізоді сезону «Прощавай, Імперіє!» Олеся Котубей-Геруцька розповідає про традиції святкування Нового Року, які Росія навʼязала Україні. Пригадаємо отруєну ностальгію телебачення, а також як ми змогли відірватися від цього і яким може бути наш, український Новий рік?
Українцям не звикати діяти в підпіллі чи влаштовувати відкриті демонстрації проти загарбників. Бунтівники проти колективізації, упівці, дисиденти, майданівці, активісти в окупації — враження, що рухи опору є ледь не в кожному поколінні українців, особливо останні сто років. Про феномен українського спротиву говоримо з Акімом Галімовим, продюсером «1+1 media», засновником проєкту «Реальна історія». Як спротив на окупованих територіях впливає на світову підтримку України? У чому цінність таких рухів, як «Жовта стрічка» і «Зла Мавка»? Про що свідчить те, що на третій сторінці російського підручника з історії — УПА?
«Для мене «Різдвяна» про час, якого завжди мало, який іноді хочеться зупинити, сповна насолодитися моментом щастя… Свята ж - це паузи, які дозволяють пригальмувати, озирнутися назад, побути - якщо є така можливість - з найріднішими. Для величезної кількості українців зібратися сьогодні на свята сімейним колом - справжня розкіш…», - Колос.
Іордан Константініді, до повномасштабної війни був керівником магазину одягу в Одесі та мав власний бізнес. Долучився до війська в березні 2022 року. Перші півтора року був бойовим медиком та рятував воїнів на передовій. Зараз керує евакуацією в медичній роті 82 окремої десантно-штурмової бригади.
Євген Лата, мандрівник і альпініст пішов на війну з 2014, пройшов бої за Донецький аеропорт. З початку повномасштабної війни знову став до лав Сил оборони. Служить бойовим медиком, евакуює людей з найгарячіших точок, найважчою операцією стала ротація на напрямку Кринків, евакуація відбувалася на човнах з лівого берега Херсонщини. Передає досвід порятунку життів у навчальному центрі воїнам і медикам.
Дмитро з позивним «Док», бойовий медик добровольчого батальйону «Госпітальєри». До повномасштабної війни навчався на медика та захоплювався їздою на мотоциклі. З початком великої війни став добровольцем, евакуйовував та рятував життя воїнів на передовій. Зараз зокрема, як інструктор, передає свій досвід військовим, медикам та цивільним українцям. Говорять про операцію на Курщині, втрачені стабпунки та медиків, які щодня ризикують своїм життям. Про евакуацію на човнах на напрямку Кринок, переливання крові, яку скинули дроном на лівому березі Херсонщини. А ще – про навчання бійців, тригери в цивільному житті, людей, які поряд і що рятує менталку медиків.
ССО показали фрагмент нотатника знищеного на Курщині КНДРівця. Його записи свідчать про те, що КНДР відправила до росії не простих солдатів, а елітних бійців, і автор нотатника - один з них. Повний текст за посиланням.
Рядовий Гьонг Хонг Джонг пише, що був відправлений за тисячі кілометрів допомагати російським військам за якусь свою провину.
...Я виріс в лоні благодатної партії, навчався досхочу, не турбуючись ні про що у цьому світі. Однак я зрадив рідну партію, яка мені довіряла, і вчинив невдячні вчинки проти верховного головнокомандувача. Гріхи, які я вчинив, непростимі, але моя батьківщина дала мені шлях до відродження, до нового старту в житті. Тепер мені нічого не залишається, як повернути довіру, яку я мав. Я піду на передову лінію в цій операції, і я беззастережно виконуватиму накази верховного головнокомандувача Кім Чен Ина, навіть якщо це коштуватиме мені життя...
Влітку 2024-го року українська армія нарешті почала збивати російські розвідувальні БПЛА. Це відбувається за допомогою зенітних установок та так званих зенітних FPV-дронів. Другий спосіб, як розповідають військові, є значно ефективнішим.
Опинився один проти роти росіян! Героїчна історія 21-річного Олега Ярового з Вовків Да Вінчі, для якого перший вихід на задачу перетворився на надвипробування, котре навіть у фільмах видається фантастичним. Він же залишився сам відбивати прорив ворога з десятків росіян у реальності!
Старший солдат Смаліков Андрій Анатолійович, старший кухар взводу матеріального забезпечення 23-ї окремої механізованої бригади, розпочинав службу в Запоріжжі, у роті охорони Хортицького ТЦК. Згодом він перейшов у 53-ю бригаду, а пізніше – у 23-ю ОМБр.
23 листопада 2024 року Андрій разом із побратимом з позивним "Сом", вирушив на бойове завдання, щоб замінити інших бійців на позиції. Завдяки спеціальним антидроновим плащам вони успішно подолали складний шлях у темряві, незважаючи на активність ворожих дронів, і дісталися визначеної точки.
Під час чергування, приблизно о шостій ранку, солдати почули кроки з тилу. Після запиту пароля стало зрозуміло, що це ворожа група. Зав’язався бій. Андрій, перебуваючи на передовій позиції, отримав численні осколкові поранення від вибуху гранати, але продовжував вести вогонь, підтримуючи свого напарника.
У розпал бою з темряви пролунав голос, який назвав знайомі лише своїм слова. Це був боєць із позивним "Дід", який разом із пораненим напарником (позивний "Дем’ян") відірвався від окупантів. "Дід" зумів перебігти до окопу, а Андрій, ризикуючи життям, затягнув пораненого Дем’яна до бліндажа.
Окупанти, втративши одного вбитим і маючи обмежену кількість боєприпасів, вирішили відступити. Через деякий час прибули сили евакуації, які забрали всіх наших бійців із позиції.
Вже на стабілізаційному пункті з’ясувалося, що Андрій і його товариш по службі під час бою не лише відбили атаку, але й звільнили з полону двох наших військовослужбовців. Незважаючи на власні поранення, Андрій проявив неймовірну мужність і здійснив справжній героїчний вчинок. Наразі він перебуває на лікуванні в госпіталі, відновлюючись після отриманих травм.
Побажаємо бійцю терпіння, витримки, швидкого одужання та нових звершень у майбутньому!"
Покровськ – місто, де зародився "Щедрик" та яке щодня потерпає від обстрілів росіян.
Суспільне Культура
15 грудня о 09:51 ·
Різдвяний стіл — це не просто місце для їжі, а й частина святкового обряду, який об’єднує родину, надає святу глибокого символічного змісту та затишку. Українці мають багаті традиції прикрашання столу до Різдва, і кожен елемент має своє символічне значення.
Тарас Чмут – герой нового випуску авторського проєкту Романа Кравця «ДИВИСЬ». Чмут – керівник фонду «Повернись живим». У новому інтерв’ю він розповідає про реальну ситуацію на фронті. Пояснює, чому Росії вдається наступати. Оцінює загрози для Херсону, Запоріжжя, Дніпра та Харкова. Скаржиться на хаос в управлінні військами. Критикує НАТО за нерішучість. Обурюється, що в армії не говорять керівництву правду. Зізнається, що Володимир Зеленський пропонував йому посаду міністра. А також вірить, що наступного року розпочнуться переговори.
Щедрик – мистецтво, що стало зброєю Геніальний твір Миколи Леонтовича, який підкорив увесь світ, народився у Покровську. Сьогодні це місто Донеччини майже вщент знищене ворожими військами. Але "Щедрик" продовжує звучати, як голос незламної України. На передовій воїни Сил спеціальних операцій ЗСУ грають Щедрик, серед вибухів та боїв доводячи: мистецтво – це теж зброя. У Києві оркестр виконує Щедрик на станції метро, а десь у бліндажі звучить флейта, передана з евакуації. Це більше, ніж просто мелодія – це голос вільної нації. З Різдвом Христовим, Україно і весь вільний світ!
У напрямку Покровська видимість низька, за бортом -7, за відчуттями -16. На позиції солдати обробляють дрони антифризом, аби бодай не намерзала волога, але це слабка поміч. Сильніший порив вітру, сніг і дрон уже не летить. Треба чекати кращої погоди. Так на Покровському напрямку взимку працює рота "Щедрик" 411 окремого батальйону безпілотних авіаційних комплексів "Яструби". Текст за посиланням.
Ірина Голосна – українська військовослужбовиця на псевдо Командор. До 2014 жінка жила у кримському Севастополі. Після анексії півострова разом із дітьми переїхала на підконтрольну Україні територію і пішла у військо.
Прикордоння. До повномасштабного вторгнення у Великій Писарівці мешкали близько чотирьох з половиною тисяч людей. Нині тут залишаються 1350 людей.
Грудень 2024. Донецька область, Торецький напрямок. Постійні обстріли та спроби штурмувати з боку росіян. Нам вдалося провести день із підрозділом, який тримає оборону в самому місті Торецьк. Це бригада патрульної поліції "Хижак". Бійці-поліціянти підтримують нашу піхоту у вуличних боях в Торецьку артилерією та ударними дронами.
Цей сюжет цінний ще й тим, що в ньому зафіксовано, як саме виглядає зараз Торецьк з БПЛА з висоти пташиного польоту.
По факту – міста більше не існує. Перед тим, як зайти в житлову забудову, росіяни кілька місяців поспіль розбивали Торецьк артилерією та авіацією.
Станом на кінець грудня ворог уже зайняв центральну частину міста та активно намагається просуватися до його північно-західних околиць. Нашим воїнам дуже важко в умовах постійних обстрілів та ускладненої логістики. Але поки вдається утримувати руїни Торецька.
Російські FPV-дрони все частіше літають на оптоволокні - ним, немов павутинням, обвішані всі дерева на узбіччях.
Дрони на передовій - чи не найголовніша наша убійна сила. Фіксуємо, як поліцейські-"хижаки" скидами полюють на росіян у центрі Торецька. Ворожа піхота, мов таргани, розбіглася по руїнах міста. Тому противника в буквальному сенсі слова потрібно вишукувати.
Споряджаючи боєкомплект для скидів, поліцейський Віктор жартує: раніше він патрулював міста на землі, тепер - у небі. Віктор сумлінно веде облік убитих і поранених ворогів. Рахунок на дошці - півтора-два десятки ліквідованих п***рів.
Ще один коп-дронар - Ростислав. За його словами, головне під час роботи зі скидами - не влучити по своїх. Адже зараз у Торецьку - "суцільний вінегрет", позиції розташовуються дуже близько.
Ольга Купець - доцентка Київської школи економіки та консультантка Світового банку. Вона працювалау Міжнародній організації праці, ЮНІСЕФ, Європейському фонді освіти, Європейському університеті та АМР США. Ольга відвідувала університети та дослідницькі центри у Великобританії, Німеччині, Італії та Японії з дослідницькими кількамісячними візитами. Захистила дисертацію за спеціальністю «Демографія, економіка праці, соціальна економіка та політика» в Інституті демографії та соціальних досліджень ім. В. Птухи НАН України.
Командир взводу снайперів з позивним "Пепсі" обороняти країну пішов з початком повномасштабної війни. За майже три роки воював на Бахмутському, Харківському, Лиманському та Покровському напрямках.
Герої відео:
Іордан Константініді, до повномасштабної війни був керівником магазину одягу в Одесі та мав власний бізнес. Долучився до війська в березні 2022 року. Перші півтора року був бойовим медиком та рятував воїнів на передовій. Зараз керує евакуацією в медичній роті 82 окремої десантно-штурмової бригади.
Євген Лата, мандрівник і альпініст пішов на війну з 2014, пройшов бої за Донецький аеропорт. З початку повномасштабної війни знову став до лав Сил оборони. Служить бойовим медиком, евакуює людей з найгарячіших точок, найважчою операцією стала ротація на напрямку Кринків, евакуація відбувалася на човнах з лівого берега Херсонщини. Передає досвід порятунку життів у навчальному центрі воїнам і медикам.
Дмитро з позивним «Док», бойовий медик добровольчого батальйону «Госпітальєри». До повномасштабної війни навчався на медика та захоплювався їздою на мотоциклі. З початком великої війни став добровольцем, евакуйовував та рятував життя воїнів на передовій. Зараз зокрема, як інструктор, передає свій досвід військовим, медикам та цивільним українцям. Говорять про операцію на Курщині, втрачені стабпунки та медиків, які щодня ризикують своїм життям. Про евакуацію на човнах на напрямку Кринок, переливання крові, яку скинули дроном на лівому березі Херсонщини. А ще – про навчання бійців, тригери в цивільному житті, людей, які поряд і що рятує менталку медиків.
ССО показали фрагмент нотатника знищеного на Курщині КНДРівця. Його записи свідчать про те, що КНДР відправила до росії не простих солдатів, а елітних бійців, і автор нотатника - один з них. Повний текст за посиланням.
Рядовий Гьонг Хонг Джонг пише, що був відправлений за тисячі кілометрів допомагати російським військам за якусь свою провину.
...Я виріс в лоні благодатної партії, навчався досхочу, не турбуючись ні про що у цьому світі. Однак я зрадив рідну партію, яка мені довіряла, і вчинив невдячні вчинки проти верховного головнокомандувача. Гріхи, які я вчинив, непростимі, але моя батьківщина дала мені шлях до відродження, до нового старту в житті. Тепер мені нічого не залишається, як повернути довіру, яку я мав. Я піду на передову лінію в цій операції, і я беззастережно виконуватиму накази верховного головнокомандувача Кім Чен Ина, навіть якщо це коштуватиме мені життя...
Влітку 2024-го року українська армія нарешті почала збивати російські розвідувальні БПЛА. Це відбувається за допомогою зенітних установок та так званих зенітних FPV-дронів. Другий спосіб, як розповідають військові, є значно ефективнішим.