День, коли збулась ще одна моя мрія. В Ледніце мені дуже хотілось з того моменту, коли вперше побачила фото. Їхати з Праги – довго, якщо за один день, то годин шість дорога в два кінці, я так не люблю.
Як я не хотіла їхати до Пернштейну… Це знакова пам’ятка цього регіону, але фортеця, та ще така брутальна, ні парку, ні квіточок. Але, коли з’явилося Лисіце, то вибір пав на Пернштейн.
З програмою другої частини в мене були проблеми п’ять днів (реально 4,5) і тільки одне бажання – Ледніце та Валтіце. Потім добавилося ще два пункти і все було чудово.
З ранку прощання з Оломоуцем, переїзд до Брно. Це місто, з одного, боку мало бути пунктом для радіальних виїздів, з іншого – я не знала шо там робити п’ять днів і чи потрібно витрачати час на Брно.