Цей відгук мав називатися «Чехія без Праги», але Прага таки трапилася на нашому путі. Дорога додому. Але дорога нестандартна, спочатку ми поїдемо ще далі від дому – в Прагу.
Останній день подорожі Моравією. Завтра починаємо путь додому, але в зворотньому напрямку. А сьогодні остання перлинка. На цей день було три варіанти, а по факту здійснився четвертий.
До Вранова можна доїхати з Брно тільки з пересадкою в Зноймо, тому вибору на другу половину дня у нас не було. Автовокзал рядом з центром. Чудова нагода подивитися ще одне місто та пообідати.
Здавалося, що все найцікавіше вже відбулося. Вранов над Диєю на фото був симпатичний, не більше, як і Пернштейн в рекомендаціях побачити, якщо знаходишся в Брно. Наша поїздка була в суботу і в перший раз ми їхали з автовокзалу «Zvonarka» з безліччю платформ.
Взагалі не дуже вірно розділяти ці два замки, тому що навіть в списку UNESCO Ледніце-Валтицький комплекс. Їх поєднує 200 км² парків, лісів, які більше 300 років Ліхтнештейни перетворювали в єдиний ландашафт.
День, коли збулась ще одна моя мрія. В Ледніце мені дуже хотілось з того моменту, коли вперше побачила фото. Їхати з Праги – довго, якщо за один день, то годин шість дорога в два кінці, я так не люблю.
Як я не хотіла їхати до Пернштейну… Це знакова пам’ятка цього регіону, але фортеця, та ще така брутальна, ні парку, ні квіточок. Але, коли з’явилося Лисіце, то вибір пав на Пернштейн.
З програмою другої частини в мене були проблеми п’ять днів (реально 4,5) і тільки одне бажання – Ледніце та Валтіце. Потім добавилося ще два пункти і все було чудово.
З ранку прощання з Оломоуцем, переїзд до Брно. Це місто, з одного, боку мало бути пунктом для радіальних виїздів, з іншого – я не знала шо там робити п’ять днів і чи потрібно витрачати час на Брно.
Для мене кульмінація Оломоуцької частини подорожі – Кромержиж. Давно в інтернеті побачила фото саду і зрозуміла, що мені туди потрібно. Але їхати до Кромежижу з Праги довго, тому ідея відпала.
14 липня день взяття Бастілії, а у нас за планом Штернберк та Čechy pod Kosířem. Минулого року це була неділя. Ми не шукаємо легких шляхів, тому в плані два місця.
Замок Боузов (Hrad Bouzov). Наш перший виїзд з Оломоуцу. До Боузова потяг+автобус, повернення прямим автобусом. Перевага Боузова – він відкритий по понеділках, але в понеділок, коли ми були в Оломоуці, він був закритий.
Моя розповідь про Моравію викликала інтерес, тому вирішила трохи написати про кожну з перлинок, з практичною інформацією. Отже, Оломоуц. Перебуваючи в Оломоуці, згадала про девіз Мюнхена, Оломуоц, як і Мюнхен, любить вас.
Ні для кого на цьому сайті, особливо на форумі, не секрет мої нездорові відносини з Чехією, кожний раз у мене залишається багато місць, в яких хотілося би побувати, ну а Прага – це просто катастрофа, туди я хочу завжди.